Морква на городі,
У саду бджола.
Жаба на болоті
Крила розвела.
Хоче полетіти,
Тихо каже “Ква!”
Але в небо взмити
Не дае Москва.
Знають, знають хитрі
Кляті москалі
Те, що у повітрі
Жаби – королі.
Що розкинув крила,
Мов зелений птах
Цілий день парила б
Жаба в небесах.
Що могла б дістати
Навіть до зірок,
Що створив літати
Жаб зелених бог.
Але щось тримає,
Тягне до трави.
Жаба точно знає –
То рука москви.
В ней залізні пальці,
Як кільцем взяли.
І трима за яйця
Жабу москалі...
Кажуть, що не треба.
Кажуть: “Ти лайно”.
Але смотрить в небо
Жаба все одно.
Ш хоча минають
Ці тяжки часи,
Досі заважають
Жабі руські пси.
Годі, кляте стерво,
Золота Москва
Жаба ще не вмерла,
Жаба ще жива.
Жаба ще порине
В синю далечінь,
Бо немає нині
Краще жаб створінь.